Почему украинцы не доверяют локальным производителям лекарств

Почему украинцы не доверяют локальным производителям лекарств

За роки незалежності України структура експорту української фармацевтичної продукції суттєво змінилася. Якщо на початку доля колишніх радянських країн складала близько 86%, то зараз майже 35% продукції вітчизняної фарми експортується до інших країн: Бразилії, Австралії, країн-членів ЄС, тощо. Загалом – близько 50-ти країн світу.

Мова йде не тільки про постачання власних ліків, але й про контрактне виробництво для відомих європейських компаній. Приміром, ті самі німці в українських компаній замовляють виробництво препаратів, які потім продають на своєму ринку та експортують в інші країни.

Тобто країни з найсуворішим регулюванням українським препаратам довіряють. А от українці ставлять під сумнів.

То чому ж в Україні не довіряють національному виробнику?

Причина номер РАЗ: роками закорінені байки

Те, що все закордонне краще за вітчизняне – історія ще з часів СРСР. Така історія, що її передають з покоління в покоління. В часи планової економіки тут, західні держави жили за принципами ринкової економіки.

Тобто більше розмаїття товарів, кращий контроль якості та інші елементи боротьби за споживача. А коли СРСР розвалився, наші люди, по-перше, вже були впевнені, що все закордонне – краще; а по-друге, вітчизняні виробники не були готові до того, щоб одразу конкурувати на рівних.

Міжнародні компанії, що на початку 1990-х прийшли, в тому числі, на український ринок, розумілися на рекламі, маркетингу. І вони більш ефективно використали медійне поле. 

Але якби українські фармкомпанії не вчилися і не розвивалися, то давно б вже зникли з ринку. А вони не тільки не зникли, але й успішно працюють на іноземних ринках.

Лідери української фармацевтичної галузі експортують препарати на розвинені міжнародні ринки, включаючи США, країни ЄС, СНД та Азії, мають цілу низку зареєстрованих в ЄС лікарських засобів. Так, для лікування пацієнтів, госпіталізованих з COVID-19, країни ЄС закуповують в українських виробників окремі лікарські засоби навіть без реєстрації та повного досьє. Тому що довіряють нашій якості.

Тобто те, що закордонні ліки якісніші за українські – це стереотип, що не відповідає дійсності. 

Причина номер ДВА: відсутність фокусу держави на розвитку власного наукового та виробничого потенціалу

Якось Японія вирішила, що їй потрібна власна автомобільна галузь. І фабрика з виробництва автоматичних ткацьких станків, через історію чисельних фінансових крахів та дизайнерських поразок, була перетворена на компанію-гіганта, що пропонує водіям усього світу «керувати мрією».

Роль уряду Японії в цій метаморфозі складно переоцінити. На момент, коли Toyota ще випускала швацьке обладнання, в Японії вже були представництва та виробничі майданчики розкручених автомобільних брендів. Toyota програвала знов і знов, відкликала продукцію з експортних ринків, а уряд країни продовжував фінансувати та стимулювати розвиток компанії. Тому що вірив.

А от в Україні складається враження, що держава в вітчизняну фармацевтичну галузь не вірить (а донедавна здавалося, що ще й бореться з нею). Жодних податкових стимулів, захисту інвестицій в R&D, відсутність фінансування розвитку фундаментальної науки та досліджень тощо. На відміну від усього цивілізованого світу, який цим шляхом йде багато років.

В світі, приміром, активно застосовують інструменти прямого та непрямого фінансування державних інвестицій у фармацевтичні R&D проєкти. Серед найпоширеніших інструментів прямого фінансування – гранти (Австрія, Іспанія, Італія, Естонія).

Також популярністю користується боргове фінансування (Польща, Португалія), програми державних закупівель для R&D та інновацій (Естонія, Швеція), Програма досліджень інновацій малого бізнесу (SBIR) в США тощо.

Серед інструментів непрямого державного фінансування найпоширенішим є пільги на податок на прибуток підприємств або на доходи фізичних осіб чи ЄСВ. Ці стимули є недискримінаційними та мотивують бізнес вкладати кошти в R&D, звільняючи від оподаткування ризикові інвестиції в інновації.

Чому так? Бо питання здоров’я населення – це питання національної безпеки. І нелогічно ставити питання національної безпеки в пряму залежність від іноземних виробників. Власне, світова криза, пов’язана з пандемією, показала, що закриття кордонів, зриви у поставках ліків та субстанцій, обмеження експорту ліків країнами – це не гіпотетичний, а цілком реальний сценарій. Варто замислитись.

В умовах економічної кризи та дефіциту держбюджету, звичайно, в Україні наразі мова може йти лише про інструменти непрямого фінансування – податкові стимули. Але вони необхідні українській фармацевтиці. І українському споживачу, для якого це буде чітким сигналом від влади: з вітчизняними ліками все гаразд, ми віримо в потенціал і ми розвиватимемо своє.

Причина номер ТРИ: відсутність «one voice» в індустрії

В Україні 144 виробника ліків. Всі вони різні. Всі вони на різній відстані до умовного «золотого стандарту» доброчесності, If you know what I mean. При цьому, це не означає, що в Україні немає фармацевтичних компаній європейського рівня.

І всі ці 144 компанії конкурують зі світовими гігантами, за якими стоїть «потужний» постулат: «Іноземне – краще!». Якщо брати ресурсні можливості – очевидно, що це схоже на боротьбу Давида з Голіафом.

І щоб тримати частку ринку значний відсоток комунікаційного бюджету іде на потреби маркетингу. А комунікувати репутацію категорії «українська фармацевтика», працювати з її репутацією просто не встигають. Мовляв, як зараз ще 100 500 пачок не продамо – не буде про що комунікувати. Так і живемо.

То, який же вихід 

Вихід залишається один. Це системні, виважені, відповідальні комунікації. Створення довірливих стосунків зі споживачем, з пацієнтськими організаціями. Укрупнення існуючих галузевих асоціацій.

Постійний діалог з державними органами на засадах прозорості та відкритості, європейського вектору розвитку.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.

Еще по теме

Понравилась новость? Поделитесь ею с с вашии друзъями!:

Добавить комментарий

LinkedIn
Share
Instagram
Telegram